ВШАНУВАННЯ МІЛЬЙОНІВ ЗАГУБЛЕНИХ ЖИТТІВ В УКРАЇНІПісля широкомасштабного вторгнення Росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів — здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії.
Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській Росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії. З огляду на все, що ми знаємо про Бучу, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, Херсон, Ізюм, День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.
Великий терор — масштабна кампанія масових репресій громадян, що розгорнулась в СРСР у 1937-1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної
соціальної структури суспільства. Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.
Кількість жертв політичних репресій в Україні не піддається підрахунку. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років XX століття, за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% українці).
